pazunika (12:13:49 12/02/2008)
Ева пришла к Богу и говорит:

- Господь, у меня проблема!

- Какая проблема, Ева?

- Господь, я знаю, что сотворена тобою и дан мне этот прекрасный сад, все эти чудесные животные и эта уморительная змея, но я всё равно несчастна.

- Почему, Ева? - спросил голос свыше.

- Господи, я так одинока и мне до смерти надоели яблоки.

- Хорошо, Ева, в таком случае у меня есть решение. Я сотворю тебе мужчину.

- Что такое мужчина, Господь?

- Это будет такое испорченное создание с кучей вредных привычек. Он будет лживым и тщеславным, но будет сильнее, быстрее тебя и ему будет нравиться охотиться и убивать. Он будет выглядеть глупо в возбуждённом состоянии, но так как ты жалуешься, я сотворю его таким образом, что он сможет удовлетворять твои физические потребности. Он будет туповат и будет увлекаться такими детскими забавами, как драки и игры с мячом. Он не будет слишком умён, так что ему будут нужны твои советы, чтобы правильно думать.

- Звучит замечательно, - ответила Ева, иронично подняв бровь. - В чём подвох, Господь?

- Ну... ты получишь его при одном условии.

- И каком же, Господь?

- Как уже говорилось, он будет гордым, высокомерным и самовлюблённым... Так что тебе придётся позволить ему верить, что он был создан первым. Просто помни, это наш маленький секрет... Ну, ты понимаешь, между нами, женщинами..

Їду в маршрутці. Розповідають про жесткошерстого клювоноса і про священних корів у індії. Здогадуюсь, що показують щось типу «в мірє животних». «…Карови в індії священниє ім разрешаєцца хадіть па уліцам і даже жевать товар с витрин... Жесткошерстй клювонос залез на столб линии електропередач. Ну вот. Тєпєрь половина города осталась без света...»
Думаю… Невже половина міста без світла вартувало того сумнівного кадру із (мабуть) здохлим жесткошерстим клювоносом на проводах?
Коли я маленькою дивилась оте в «мірє живонтних» не розуміла як оператори можуть спокійно знімати ніхера не прікольні кадри вбивства заради їжі. Питала маму як вони можуть спокійно спостерігати як там якийсь алігатор на їх очах зжирає наприклад козулю? Хрустять кості, кров, воно жалібно волає, у неї маленькі козенята лишились і т.д. голос за кадром спокійно описує проісходящеє, констатує смерть.
У дитини (мене) істерика. А мама каже, так легко і нєвазмутіма, - Закон природи»(!).
(???)
Ну… то це тіпа нормально? Да?
Підозрюю так нас/мене вчили ставати байдужою до інших.
Тепер цікаво, що я буду казати своїй дитині коли вона мене попросить скоментувати такі кадри.

Стибрили гроші-віддали, бо я зловила за руку і методично повторювала «віддай»
Стибрили телефон - не віддали, маршрутка поїхала. Телефону не шкода, шкода номерів за 5 років, шкода СМС - таких дорогих, ніжних, відвертих, дехто мені вже ніколи такого вже не напише, ММС - така ж історія – таких картінок вже не буде.
За мною бігло двоє дітей-благали подарувати мені іграшку, я віднікувалась (відчувала падвох). Закінчилось тим що малий каже: «скажіть «так», бо я впаду на коліна». Дитина на колінах - єто уж слішком і я кажу «так», малий відповідає: а я не віддам, іч размічталась!
Діти ржуть мені у спину.
А хтось казав що до 14т-и вони ангели…

Вот такий діньок видався.

а щьястьє било так блізко :))))
мдаа-а
нікалда не знаєш де найдеш де потіряєш ;Р

я завжди повертаюсь до дому… от тільки домівки часами змінюються, часами я помилково вважаю своїм домом якісь приміщення… але! pujljv усе стає на свої місця і я знову повертаюсь до свого дому.

;)))
а кароль та голый!

цей блядський ремонт зробить з мене істєрічьку

не ходіть на карусєлі-ето нє інтєрєсно і разочаровиваєт дєцкіє пріятнтниє васпомінанія.
вчора з Юркою катались на клоуні
!

Из чего только сделаны мальчики?
Из чего только сделаны мальчики?
Из колючек, ракушек
И зеленых лягушек,
Вот из этого сделаны мальчики.

Из чего только сделаны девочки?
Из чего только сделаны девочки?
Из конфет и пирожных,
Из сластей всевозможных,
Вот из этого сделаны девочки.


Маршак

тепер я люблю Лусіне Закарян

і грузинів

.

таак, допиваю берегівське вино... ну шо ж.
Ка-ка-рьку-у-с!!! ти де?
готуйся до плюс 1 чи шо? ;))))

дегустація:

я п"ю!

Сьогодні усю ніч я бавилась у «опа, а я проснулась»! Несподівано для організаторів мого сну, я прокидалась. Від несподіванки герої (сну) не встигали зникнути (ще сиділиметушились на моєму ліжку навколо мене, просто сон був багатогеройний і їм важко було розібратись куди зникати). Я хапала геров за руки і хоча вони вислизали я їх відчувала (!). Так було разів з десять. Я всіх вимотала. Герої почали мені погрожувати: «я ж порушую усі закони сновидінь»! А я, хоч і страшенно боялась, мусіла це робити бо інакше не знала б що це таке СОН. Тоді герої почали мене вимотувати, втікати до дверей на вулицю (виявляється вони приходять через двері. І звідки у них ключі? :) я бігла за ними (такий собі табун сновидінь і я між ними затусувалась як дурочка) я шпорталась між їхні ноги, падала і вони втікали. Я закривала двері ішла знову у ліжко і все повторювалось.
У снах немає часу. Коли нам сняться близькі люди то це ми насправді просто зустрічаємось у сні, але тіхтовідповідаєзасни усе перемішують щоб у реальному часі ми не змогли провести паралелі і дізнатись чогось більше про себе.
Щоб попасти у сон потрібно летіти по ідеально рівній траекторїї. Якщо ти не схибив то тобі насниться сон. А якщо на вильоті у місце снів заставити себе відкрити очі, то ти побачиш героїв свого сну у себе на ліжку, можна спробувати схопити їх за руку головне перебороти страх. :)))

Рости, рости, моя пташко,
Мій маковий цвіте,
Розвивайся, поки твоє
Серце не розбите,
Поки люди не дознали
Тихої долини,
Дознаються – пограються,
Засушать та й кинуть.
Ані літа молодії,
Повиті красою,
Ні карії оченята,
Умиті сльозою,
Ані серце твоє тихе,
Добреє дівоче
Не заступить, не закриє
Неситії очі.
Найдуть злії та й окрадуть…
І тебе, убогу,
Кинуть в пекло… Замучишся
І прокленеш бога.
Не цвіти ж, мій цвіте новий,
Нерозвитий цвіте,
Зов'янь тихо, поки твоє
Серце не розбите.

ШЕВЧЕНКО

Тест на вагітність – через 3-5 мінут ваша жизнь может КРУТО измєіца. Іспользовать до 2010го року )))

прокинулась з бешеним бажанням тебе поцілувати. Взасос. Хотіла відчути твій запах.
Почала думати… вирішила, що мабуть ти мені снився. Почала згадувати… Згадала. Мені снилось, що ми знайшли нашу дитячу фотку. Там ти і я маленькі (років 3-5) ми стоїмо у якомусь дворі, тримаємось за руки, насуплені, надуті щоки. Фотка чорно-біла і тому погано видно наші обличчя, але ми пам’ятаємо цю фотку і знаємо що то ми. Ти стоїш з права, а я з ліва і ми тримаємось за руки. Ти у червоному пальтішку і в міховій шапці-ушанці, а я теж у якомусь пальтішку тільки на чорно-білому фото не видно якого кольору, у мене дуже смішна шапка: хоч і дитяча, але така яку носили всякі міледі у часи царів-королів.

У мене з’явилась третя кімната. Третя - прохідна від спальні, але реально то під’їзд (сходовакліткакімната), я сиджу на великому ліжкокріслі – ваяю щось у мережі, навколо багато меблів. Деякі меблі мої - викинуті після ремонту, деякі - сусідські (або ще чиїсь) викинуті невідомо чого. На\у меблях багато барахла: довга дерев’яна ложка щоб мішати варення коли його вариш на закрутки (характерного обпаленого кольору та солодкого запаху) і багато (дуже багато!) лінійок: лінійкотранспортири, лінійкоградусники, лінійконожиці (поміряв-відрізав, приміряв-відрізав – сууупер!), лінійкоковзанки. Одну з таких я вирішила прибрати собі (пригодицця для вимірювання).
Сиджу, пишу. Стемніло. Світла немає. А ну да! У мене ж у під’їзді лямпка перегоріла! Пішла шукати по квартирі вільні лямпки. Не знайшла. Вирішила викрутити з абажуру що в спальні бо подумала, що якщо відкрити двері з моєї нової 3-ї кімнати, то і у спальню попаде світло. Викрутивши лямпку повертаюсь у жжкімнату і бачу що то реально під’їзд, прохідний двір! Двері і не двері, замку немає, навіть ручки немає - треба так штовхати (хоч і ногою) щоб відкрити. З сходовакліткакімнати можна легко добратись до моєї спальні, а значить і у мій дім (а «мой дом- моя крєпость»?)! Стою з лямпкою в руках, ужахаюсь … Хоп! Промайнув хтось. Чиясь тінь – кудись спішить і перебігла собі через мою з-тю кімнату – «бо так швидше», поогнала кудись на гору. А мені (вдруг!) страшно стало, мурашки по тілу, колінця терпнуть, ножки задеревеніли. Вирішила що тут не затишно, апасно і можна, нехотячи того, запустити злодія до хати. І тут же прокинулась : )
Добрий вечір!

А мені світло відключили.
Приходжу домів вимикачем кла-клац… тішіна і записочка у дверях: «пздєц тобі абоненте, тваю раз так мать! Віз бест вішез! Львівобленерго».
Тепер вот сиджу. По всій хаті свічкиии (как в храмє любви ггг)… рамантіка, економія. Вот зарас в ноуті батарея сяде і повний атруб ат міра :)) па-ка рібя-я-та-а!!!

У жизні стільки всякого різного щастя багато!!!!
Як в резулььтаті виявилось!!!
*кажу ухмиляясь собі під вуса*
;))))